A squirrel through the looking glass

Як відомо, в СРСР квартири в багатоквартирних будинках мають скрізну нумерацію, тобто всі квартири нумеруються послідовно. Чи зручно це? З одного боку так, бо це не примушує клерків думати - якщо в будинку 80 квартир, то і номери будуть з 1 по 80 поспіль. З іншого боку, чи зручно цим користуватись? Звісно, ні, оскільки невідомо, в якому підїзді і на якому поверсі знаходиться потрібна квартира. Особливо незручно це стає в багатоповерхівках з одним під'їздом і 6-8 квартирами на поверсі.

Яка розумная цьому альтернатива? Очевидно, така нумерація, котра вказує і номер під'їзду і номер квартири. Наприклад, квартира №37 знаходиться в хрущовці в другому підїзді на 5-му поверсі. При зручній нумерації вона мала б номер 20501. На перший погляд, довше число складніше запам'ятати. Але є нюанс -- такий номер б'ється на логічні частини автоматично і відповідно запам'ятовується *набагато* легше, ніж, наприклад, число 134 само по собі (а квартира №134 запросто існує в довгій 9- чи 16-поверхівці з десятком під'їздів). Більше того, для пошуку квартири можна було б в більшості випадків не запам'ятовувати номер квартири на поверсі, а замість цього над дзвінком або на дверях писати номер з прізвищем (у нас в бабусиній квартирі так зроблене). Я вже не кажу, що *взагалі* при правильній постановці питання можна номер квартири не вказувати, а внизу консьєрж надаватиме цю інформацію. До речі, ще за радянських часів у нас в під'їзді в хрущовці, в якій я виріс, висіла табличка із прізвищами і ініціалами, хто є квартиронаймачем в тій чи іншій квартирі.

А які способи нумерації квартир використовуються за кордоном, ви знаєте?

Про нумерацію будинків і ділянок поговоримо іншим разом.

Тут можна почитати доволі цікаву ідею про нарахування пенсій. Цікава вона не тільки тим, що нова, але й тим, в якому незвичному ракурсі розглядається питання пенсій.

Наснилася мені сьогодні коцепція гри наступного сценарія:

Ведучий згадує двох історичних осіб, в яких є щось спільне з точки зору їхньої історичної ваги або роду діяльності або чогось схожого. Від одної особи береться власне ім'я, від другої - прізвище. І решті граючих називається це вигадане ім'я. Інші учасники мають знайти вгадати осіб, знайти зв'язок між ними І назвати ще одну історичну особу (реальну), що має такий самий зв'язок.

Варіант 1: ведучим є вчитель, а учні обговорюють між собою пропозиції.
Варіант 2: кожен називає тільки третю історичну особу, а ведучий дивиться, хто першим дасть правильну відповідь, і передає йому бразди правління.

Приклад (з української історії): Богдан Литвин. Спільне те, що обидва зрадили - Богдан Хмільницький зрадив війську, якому присягав, а пан Литвин - народу, якому присягав. Причому, результатом зради ставав короткостроковий термін головування над виборним органом. Третя особа - Мороз.

Приклад (з російської історії): Петр Толстой. Третя особя - Столипін. В чому зв'язок? 

Готівка має погано пахнути. Ні, вона має смердіти. Причому, її сморід має виділятись тим більше, чим тепліше купюра чи монета, а тримати гроші в кишені має стати майже неможливо. Таким чином у людей з дитинства вироблятиметься рефлекс триматися подалі від грошей (чи тримати гроші подалі від себе). Користь від цього подвійна - по-перше, гроші ніхто не буде тримати під матрасом (а від тих, хто тримає, смердітиме за версту), а по-друге, люди нестимуть гроші в банки, тим самим стимулюючи ці самі банки. Ну і витрачати готівкові гроші люди теж будуть із радістю. Побічні ефекти такого підходу теж чималі - суттєво зменшується розмір корупції (бо від хабародавця в момент передачі хабара буде йти шлейф гірший ніж від скунса, а отримувача хабара можна буде вирахувати просто за запахом), ДАЇшники починають працювати як слід, державна служба миттю перетворюється на службу, а не на годівницю. Ну і так далі ...

А для розрахунків можна використовувати електронні картки і інші безготівкові форми розрахунку.