The end of the world as we know it

Можливо, це лише призма мого сприйняття, але кінець світу наприкінці минулого року таки настав, просто не всі його помітили. Вже кілька місяців в світі нічого гарного не відбувається. Починаючи від незвичайно довгої і багатосніжної зими і кризи в Єврозоні, до стрімкого прямування України в фінансову прірву і до особистих негараздів багатьох моїх знайомих.

Можливо, це криза найбагатших людей. Покликані бути локомотивом цивілізації, вони вочевидь не впорались із цим завданням. А час плине і кількість і складність задач, що виникають перед ними, зростає. Зараз вони не знайшли нічого кращого, ніж "скидати баласт" - кидати напризволяще мільярди людей для того, щоб врятувати тисячі за рахунок і силами мільярдів.

Можливо, стан речей в Україні - це просто модель 1:200 цивілізації в цілому, де сучасні патріції стягують рештки майнових ресурсів до себе, не переймаючись долею плебсу.

Можливо (якщо вірити офіційній історіографії), така ситуація є новою для людства, оскільки протягом всього розвитку цивілізації еліти мали піклуватись про народ, якщо хотіли всидіти на троні і встояти за кермом. Зараз маємо класичне "вас багато, а я одна", підсилене регулярною армією військових, юристів і маркетологів. А це означає, що незабаром на світовій сцені матимемо захоплююче видовище, котре майже ніхто ще в житті не бачив, але всі побачать і нікому більше не захочеться.

Сингулярність скасовується - вона нікому не потрібна. Вітаємо новий кам'яний вік.

PS: Синхронічність в дії: по радіо як раз розпочалася пісня Holy Hell -- Gates of Hell. Їхній же Armageddon підійшов би більше, але і це теж в тему. The gates of hell will open wide. Welcome to the night.

Опубліковано на mayevski.com

Соціальні ліфти

Так звані "соціальні ліфти" - це казочка, котрою надбагаті завжди стимулювали своїх бідніших сородичів до руху, щоб плебс не перетворювався на болото. Соціальних ліфтів не існує і ніколи не існувало.

Єдиний працездатний соціальний ліфт - це революція.

Опубліковано на mayevski.com .

sed lex

Я за освітою юрист, і хоча змінив професію 15 років тому, юридичний спосіб мислення закріпився в мені на все життя. І справами юридичними я цікавлюсь інколи. А дружина в мене, теж юрист, іноді юриспруденцією займається досі (іноді, бо зараз діти займають весь час).

Так от в Україні зараз вщент зруйнована вся правова система. Це є питання не поганих чи відсутніх законів, а питання тотального правового нігілізму ("відкидання", тобто нехтування законом) і відсутність цього самого sed lex, тобто в даному випадку обов'язковості правових норм.

Будь-які норми, чи то правові, чи навіть норми моралі, мають підтримуватись суспільством з метою забезпечення їхнього безумовного виконання. Порушення приписів закону або невиконання його вимог повинне тягнути за собою примус до усунення порушень, і покарання за невиконання примусу. Простіше кажучи, якщо закон або судове рішення не виконуються особою, то таку особу потрібно попередити, оштрафувати, а в разі подальшого нехтування - відкрити кримінальне провадження із можливим засудженням.

До Януковича правова система якось (де краще, де гірше) діяла. Зараз вона не діє взагалі. Зокрема, скасовано кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду (зазвичай в цивільних і адміністративних справах). Тобто якщо начальник певної установи не хоче виконувати рішення суду, то максимум, яку відповідальність він несе за це, - штраф. І той можна не платити, якщо дуже хочеться.

Ну а невиконання рішення стосовно стягнення з бюджету певних сум взагалі, схоже, ніколи не виконуються (крім рішень, що допомагають цей бюджет розпилювати). З мотивацією, що в бюджеті не передбачено кошти на виконання судових рішень. Красиво, правда?

Таким чином, навіть якщо є рішення суду, виконати його в багатьох випадках неможливо. Очевидно, це призводить до того самого нігілізму і свавілля з боку чиновників.

Проблему цю вирішити просто - кожен бюрократ має відповідати не коштами установи, а власними коштами. І нести кримінальну відповідальність за бездіяльність і затягування рішення питань з виконання судових рішень. Це буде перший крок до повернення довіри до судів. Бо жоден кришталево чесний суд ні до чого, коли його рішення не варті паперу, на котрому вони написані.

Опубліковано на mayevski.com