Укрощение строптивой
16 May 2010 22:05![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
mayevskiМоє знайомство з білками почалося з того, що самка при пересадці її з переноски в вольєр вкусила мене до крові за палець, а наступного дня здохла (мабуть, отруїлась). Я повіз тушку на Волинську, здав її на аналізи, а сам бігав по лікарнях в спробі з'ясувати, хто ж буде робити щеплення від сказу. Витративши пів-дня, я так ніц і не добився. За місяць були готові аналізи, з тушкою було все гаразд. Але я певний острах бути вкушеним заробив, і більше не намагався взяти білку за тулуб.
Було ще два випадки з білком Шуріком, коли він то пальця засунув в клітку, а інший раз намотав хвіст на вісь колеса, і доводилося його в авральному порядку вивільняти. Тоді він мене теж кусав (один раз до крові), але то не рахується.
І от сьогодні в мене маленьке свято -- я погодував з рук білченят і наважився таки засунути руку до бурундуків і погодувати їх з рук теж. І ті і інші мене поприкусували за пальці, але тільки щоб спробувати, чи його їдять чи ні (тобто не боляче і не до крові).
Проблема з ручним годуванням білок і бурундуків полягає в тому, що тварини боязкі, і якщо вони кусаються при захисті, то з рукою стає приблизно те ж саме, що з горіхом. Білка прокусує палець до кістки і заживає рана потім з місяць. Призвикають до рук вони погано і швидко дичавіють, якщо не брати їх на руки щодня.
Бурундуки, взяті в грудні, тільки нещодавно звикли до мене (хоча в продавця вони були ручні, він їх брав голими руками). А білченята ще маленькі, їх можна брати руками просто так, але вони теж нервуються (третій день в мене).
Було ще два випадки з білком Шуріком, коли він то пальця засунув в клітку, а інший раз намотав хвіст на вісь колеса, і доводилося його в авральному порядку вивільняти. Тоді він мене теж кусав (один раз до крові), але то не рахується.
І от сьогодні в мене маленьке свято -- я погодував з рук білченят і наважився таки засунути руку до бурундуків і погодувати їх з рук теж. І ті і інші мене поприкусували за пальці, але тільки щоб спробувати, чи його їдять чи ні (тобто не боляче і не до крові).
Проблема з ручним годуванням білок і бурундуків полягає в тому, що тварини боязкі, і якщо вони кусаються при захисті, то з рукою стає приблизно те ж саме, що з горіхом. Білка прокусує палець до кістки і заживає рана потім з місяць. Призвикають до рук вони погано і швидко дичавіють, якщо не брати їх на руки щодня.
Бурундуки, взяті в грудні, тільки нещодавно звикли до мене (хоча в продавця вони були ручні, він їх брав голими руками). А білченята ще маленькі, їх можна брати руками просто так, але вони теж нервуються (третій день в мене).
