mayevski: (Default)
На Венеції наполягла моя дружина. Початково ми туди не збиралися, бо це в інший бік від нашого маршруту (в Геную і далі в Швейцарію). Але оскільки їй дуже хотілося, то вирішили виділити два дні.

Венеція в класичному розумінні - це декілька островів і прибудов з ядром розміром в кілька кілометрів. Острови з'єднуються з континентом дамбою (довжина дамби теж пару кілометрів), по котрій ходять приміські електропотяги і є чотирирядна дорога для автомобілів.



Ще можна дістатися Венеції на кораблі:



Нагорі - не монтаж, я особисто бачив корабель, більший за цей, біля берегів Венеції (щоправда, з дамби, коли був за кермом, тому світлин не буде).

"Континентальна" частина міста називається Mestre.
Читати далі...
mayevski: (Default)
Наступним етапом, котрий ми вигадали вже в дорозі, був переїзд (переплив) в Італію і поїздка в Геную, куди я збирався ще рівно рік тому, але не склалося. Можна було їхати по суші, але мені дуже кортіло спробувати нову пригоду, а саме переправу на паромі.

Зі Спліта ходять пароми місцевих ліній і в Італію. В місто Ancona ходять пароми двох компаній - Blue Line і Jadrolinija. Остання - хорватська. Нею ми і попливли. На фото нижче - наш паром (знято за кілька днів до рейсу):

d71c3e612745e8f3b00f5ddec00908f8.png

Паром йде ніч. Час рейсу - з 21 до 7. Прибути з машиною в порт належало о 19.00 і пройти виїздний паспортний контроль. Ми приїхали о 18.30 і проводили час в черзі:

Читати далі на mayevski.com
mayevski: (Default)
На сьомий день перебування в Хорватії ми з'їздили в Трогір:

d38056ba30698f255a50a98587b48ead.png

Це містечко під Сплітом, визнане світовою культурною спадщиною:

Читати далі на mayevski.com

mayevski: (Default)
На шостий день ми нарешті вирішили з'їздити в Спліт, в котрому ми формально знаходимося (але насправді ми в 10 км від Спліта).

Спліт збоку виглядає наступним чином (на задньому плані):

33b9ecbd532139c2b1e0da1e88bf4f6f.png

Місто розташоване на півострові, що видається в море.

Читати далі на mayevski.com

mayevski: (Default)
Третього дня ввечері ми дісталися Загреба. Маленький готель на краю міста мав непогану репутацію на hotels.com, і виявилось, що цілком згодився на одну ніч. Загалом про хорватські готелі я писатиму окремо пізніше.

Вид з вікон готелю досить цікавий вийшов:

Продовження на mayevski.com

mayevski: (Default)
В Кракові почалася осінь. Атлантичний шторм приніс зливу, скрізь яку майже неможливо їхати. 15 градусів тепла. А ми виїжджаємо на море...

Перший день - переїзд в Відень. Від Кракова через Катовіце, на Брно і далі на Відень. Весь маршрут проходить по автобанах - спершу А4 до Катовіце (в'їзд і виїзд платні, по 9 злотих), потім по А1 на Чехію. Перед Чехією читаємо банер "остання ... заправка BP в Польщі". Заїжджаємо і там в канторі (обмінник по-нашому) купуємо віньєтки для Чехії і Австрії. Для Словенії купимо в Австрії. 23 Євро готівкою, картки не приймаються.

Кордон Польща-Чехія відсутній в принципі, навіть залишків КП не видно. Просто міст над річкою і вивіска "Чехія".

Через Чехію проїжджаємо із одною зупинкою на парковці попити кави. Пейзажі навкруги красиві - гори, долини... На дорозі постійні ремонти і обмеження швидкості, але Корандо більше 120 і не дуже їде (але й не треба).

За 50 км від чесько-австрійського кордону автобан закінчується починається однорядка із забороненими обгонами. Порушення правил призводить до таких наслідків:


c6a25f1bf7b2a798c6de46f9f3f451af.png

Другий вилетів в кювет. Обидва водії живі і начебто здорові, наскільки я зміг побачити. На їхньому місці могли бути ми, бо аварія сталася за кілька хвилин до нашого під'їзду.

В Австрії дорога ще вужча і проходить через малесенькі містечка. Але не дуже довго - потім починається автобан на Відень, Грац і далі до кордону.

Вздовж дороги вітряки (електрогенератори). Десятками. Мабуть вигідно.

В Чехії проїжджали через тунель, за яким причаїлися поліцаї з радаром. Я обачливо їхав 60. В Австрії поліцаї стояли на якомусь перехресті, де теж треба було скидати швидкість (що я теж робив). Як літають місцеві, я не розумію.

В Відні ми в готелі, зараз підемо вивчати місто. За бортом +28.

Опубліковано на mayevski.com
mayevski: (Default)
(не буду більше писати, все одно ніхто не читає)


Магазини, ринки, ціни


Магазини і ринки є відбитком стану економіки країни. Тому щоб оцінити, як (наскільки багато) живуть люди, варто відвідати місцеві супермаркети, та й загалом оцінити, як відбувається торгівля в країні.


Так от в Польщі з магазинами все склалося. На 600-тисячний Краків (стільки ж, скільки в Ризі) є два (щонайменше, може і більше) величезні торговельні центри, розміром з DreamTown, декілька гіпермаркетів меншого розміру (я бачив три, але може бути й більше), супермаркети ледь не в кожному кварталі і дрібні магазини всюди. Для порівняння, в Ризі торговельних центрів штук 5, але розміром менших за краківські гіпермаркети, а супермаркети менш розповсюджені, ніж в Кракові.


Людей в магазинах багато навіть в робочі дні — десь як в київських торговельних центрах в зимові вихідні. Тобто і торгівля йде і, відповідно, виробництво. Загалом помітно, що кожен щось робить — виробляє, обслуговує тощо.


Цікавий момент — в магазинах представлено безліч місцевих виробників, які проводять первинну переробку продукту. Так, на полицях супермаркету можна знайти комплект з порції чогось поживного із вкладеними ложечкою чи виделкою. Це додана вартість, котра додає зручності споживачеві і забезпечує роботою і прибутком кілька людей, котрі, можливо, іншої роботи виконувати не можуть (інваліди, пенсіонери тощо). І, зауважте, такий виробник може потрапити на полиці Ашану чи Carrefour. Чи, наприклад, сир типу творог (він в них називається twarog) вже перемелений для зручності виготовлення домашніх сирних запіканок (на упаковках і вказується “сир для запіканок”). Чи оселедець в маленьких коробочках “на один раз”.


Також в магазинах широко представлені напівфабрикати і вже готова їжа. Так, вареники продаються як сирі (підлягають варці), так і вже зварені охолоджені. Ми брали такі, розігрівали — вельми пристойна якість, на рівні домашніх.


За більшістю харчових товарних груп вибір в супермаркетах в 1.5-2 рази більший, ніж в Києві. Пов'язано це, на мою думку, насамперед із тим, що супермаркети не ставлять перешкод виробникам (всі знають, що виробники мають платити супермаркетам офіційно і неофіційно, щоб потрапити на полиці?) і намагаються урізноманітнити вибір для покупця.


Водночас деякі групи товарів або відсутні повністю або їхній вибір дуже малий в порівнянні з Україною. Так, повністю відсутні сухі, в'ялені, копчені риба і рибопродукти (за винятком копченого і солоного лосося) і каші (є лише рис, гречка смажена, трохи вівсянки і ячменя) як розсипом так і у вигляді сухих сніданків. Дуже поганий вибір соків (в основному сокові напої із 20% соку, торгових марок мало, варіацій соків теж небагато).


Вибір хлібу і хлібопродуктів такий як в Україні, якщо не менший, і істотно менший за Латвію (в Латвії з хлібом взагалі чудово — асортимент величезний і дуже смачно).


Дуже смачні тоненькі ковбаски Kabanosy з різними додатками (сиром, журавлиною тощо). Це певною мірою компенсує відсутність кальмарів і сушеної рибки під пиво.

Водночас слід зазначити, що певні продукти в них не смачні. Молоко їхнє я пити не можу, згущене молоко теж так собі. З пакетиків з чаєм в воді залишається якийсь пил. Сама вода (в 5-літрових пляшках) на смак жахлива (прісна, наче дистильована) і вибору немає.




Маленькі магазини — в нас на в'їзді в мікрорайон є супермаркет Biedronka (комаха сонечко), розміром менший за Сільпо, і серед будинків є маленький магазин Жабка, де зручно купити щось нашвидкуруч і окремий магазин м'яса. Сонечко — це мережа крокової доступності, є в кожному мікрорайоні.


Кіосків (МАФів) я бачив лише один “овочі-фрукти” в нашому мікрорайоні, і він зачинений весь час.


Колгоспний” ринок бачив один, але туди ми ще не доїхали.


Промислові товари продаються зокрема і в супермаркетах (в тому ж Сонечку є вибір з певних непромислових товарів) і в торговельних центрах.


Ціни ... Ціни — це диво. Вони нижчі за київські майже на всі товари (принаймні на ті, що продаються в супермаркетах). Знову таки, приписую це відсутності хабарів на всіх ланках і відсутності несамовитих торгових націнок в самих мережах. Люди роблять для людей, а не тільки для власної кишені.


Окремо порадували ціни на цигарки. 12-15 злотих (4-5 доларів за пачку). І це правильно. Курців я в Польщі бачу дуже мало (як згадаю Іспанію, здригнуся).


Перед магазинами (супермаркети і гіпермаркети) зроблені парковки так, що місця для паркування викладені з бруківки і розділові “смужки” викладені бруківкою іншого кольору. Дуже зручно. На парковках (всіх) є місця для інвалідів і перед багатьма магазинами є місця (більш широкі, ніж звичайні) для пасажирів водіїв з дітьми. Це зручно тому, що ми — пасажири з дітьми, а їм зручно і звично відчиняти двері на всю ширину, для чого власне і потрібне ширше паркувальне місце.

Опубліковано на mayevski.com
mayevski: (Default)
Зв'язок


Стільниковий зв'язок такий, як в нас — анонімні пре-пейди, картки поповнення (коди на чеках продаються в магазинах і на заправках), контракти. Розповсюджений 3G, причому є мережі (Play) котрі працюють лише в 3G і, наприклад, Galaxy Note II CDMA+GSM, котрий має GSM допоміжним трактом, не бачить картку Play взагалі. А UMC/MTS бачить.


Wi-Fi в публічних місцях буває безкоштовний, хоча майже всюди — з попереднім переглядом реклами. Ще є платний Wi-Fi, котрий виглядає як безкоштовний, але коли з'єднуєшся, просить гроші, і абсолютно дурні.


В будинках всі мешканці сидять на Wi-Fi, тому, наприклад, з моєї квартири видно штук 20 мереж. Загалом мережі в квартирах, як і в нас, 10-100 МБіт без ліміту на трафік.


Дороги


Одна з переваг ЄС — єдина стандартизація на дуже велику кількість речей (про стандарти на сорти овочів мабуть всі чули). Це стосується і доріг. Стандарти дуже детальні і зручні.


Коли проводиться ремонт дороги, він проводиться вже за цими стандартами. Це означає купу правильно розставлених знаків, окремі смуги для поворот ліворуч всюди, де дозволяє ширина дороги (а не той ідіотизм як в Києві, коли ліва смуга їдеш-їдеш прямо, аж раз — а вона тільки для повороту ліворуч), добре позначені переходи і купа інших приємностей для пішоходів і водіїв.


Коли ремонт дороги не проводиться, то обмежуються нанесенням розмітки за новими стандартами. Тому буває, що асфальт вбитий-вбитий, а розмітка нова.


Трасу М4, котра йде від українського кордону до німецького, зараз перебудовують, роблять автобан. Її роблять теж за загальноєвропейськими нормами і виглядає вона точно так, як і в Іспанії. Трасу робитимуть платною із паралельним безкоштовним маршрутом по містах і селах.


В містах дороги вузькі — за європейськими стандартами ширина смуги значно менша за українську — може 2.5 м, а може і ще менше (в Україні мінімальна - чи то 2.75, чи то навіть 3). Незручно, але примушує їздити повільніше і обережніше.


З паркуванням складнощі. До 5 хвилин можна стояти на тротуарі, цим інколи зловживають. В центрі Кракова майже всі парковки платні (ціну не дивився, оскільки паркувалися в центрі ми лише в підземному паркінгу біля Вавеля, а там таки дорого).


З охоронюваними стоянками для тривалого користання погано — їх мало. Ціни — біля 150 злотих (3 злотих = 1 USD) на місяць за місце на відкритому паркінгу, огороженому парканом (рабицею). Свою літню машину я поставив в підземну стоянку готелю за 300 злотих на місяць. Але там вона надійно схована, оскільки стоянка закрита — туди навіть зайти можна тільки через Reception готелю, а в'їзд закритий великими воротами.


При будинках, принаймні в нашому мікрорайоні (та й в центрі теж буває) зроблені безкоштовні стоянки для мешканців. Але їх не вистачає — на газонах народ не паркується, але все інше забивається машинами.


Тягнучки в Кракові — на основних магістралях і в години пік постійні (в плануванні дорожньої мережі Кракова є кілька великих прорахунків), в інших місцях можна більш-менш вільно рухатися.


Їздять поляки швидко, на обмеження кладуть з розмахом — на вулицях перевищення на 20 км/год і більше — норма, у нас на мікрорайоні, де на в'їзді стоїть знак 20, їздять 40-50 (причому, на мікрорайоні фактично пішохідна зона, але знак не поставили, оскільки формально це вулична мережа).


Але загалом правила дорожнього руху не порушуються. На перехрестя при пробці ніхто не виїздить, по зустрічних ніхто не їздить, коли їде швидка, всі справно розсуваються (включно із зустрічною смугою), щоб дати швидкій проїхати. В таких розсуваннях ми вже тричі приймали участь.


Один одного водії поважають. Я звуковий сигнал чув один раз, коли мені сигналили, щоб я повертав (в Польші і мабуть не тільки інша схема повороту праворуч, ніж в Україні, а я цього не знав). Щоб водії лаялися між собою чи влаштовували розбірки, я не бачив жодного разу.


Автомобілі в Польщі майже так, як і по всій Європі, — здебільшого B і C класи. Кросоверів дуже мало (і Тігуан із Audi Q5 — найпопулярніші моделі, потім йде BMW X3 і X1), позашляховиків практично немає (поодинокі випадки), бачив одну Мазду CX-9 (як йому бідному важко тут ...) і кілька разів мерседеси. Ну і Ауді з BMW різні бігають. Porsche Panamera бачив 1 (один) раз.


Велосипедисти є, але небагато. Мопедів взагалі не пригадую, мотоцикл бачив один чи два рази.


Міський транспорт є — великі автобуси, вузькі трамваї і міні-автобуси на ~20 пасажирів, як я розумію, типу наших маршруток. Скільки коштує, не знаю, ще не їздив. Громадський транспорт має переваги і водії його пропускають. На найширших вулицях для громадського транспорту зроблено окремі смуги, але таких вулиць мало.


Бензин коштує біля 5.60 зл за літр (нагадую, 3 зл = 1 USD). Заправки як і всюди в Європі — спершу наливаєш, потім платиш за залите. Замовляти кількість (як в Іспанії) не потрібно, просто кнопкою на пістолеті керуєш.


Багато дизельних машин, але вартість ДП я не дивився, оскільки не цікавило.

Опубліковано на mayevski.com
mayevski: (Default)
Клімат


Про клімат писати нема чого — практично та ж погода, що в Києві. Єдине що — вологість суб'єктивно менше і спека переноситься по-іншому.


Зими в Польщі м'якіші, аніж в Україні. Це помітно по вікнах будинків — вони великі і ролетів я не бачив (в мене ролети взимку опущені для економії тепла і опалення).


Люди


Головне, що впадає у вічі (особливо цього року) — приязнь людей. Поки в магазині розрахуєшся, по кілька разів один одному з продавцем “дякую”, “будь ласка” скажете. Причому, помітно, що це щиро, а не так як в наших супермаркетах, коли касир через зуби цідить.


Загалом люди з повагою ставляться один до одного. Що таке “з повагою” — моє визначення таке, що люди не намагаються інстинктивно змагатися за позицію в суспільній ієрархії. В Україні в багатьох в підкірці закладена мета довести всім навкруги, що вони круті, а навколо всі лохи. Тут я такого не спостерігаю.


Люди спокійніші, ніж в Україні. В принципі, це вся Європа так, але в тій же Іспанії люди більше експресивні, а Латвія навпаки “холодніша” (CO mode off :).


Ще одна приємна річ (я її і в випадку Іспанії згадував) — люди роблять будь-яку справу якісно, а не на “і так згодиться”. Тому що розуміють, що роблять для самих себе.


Окремо слід згадати мовні питання — поляки в своїй масі українську не розуміють (дружина намагається з ними спілкуватися, а вона це може робити лише українською). Хто старший, трохи розуміють російську, оскільки колись вчили в школі. Коли в кого родичі зі сходу, тоді вони теж розуміють російську чи українську відповідно.


В свою чергу ані діти (вони мультфільми дивляться польською), ані дружина не розуміють польську. Дружині було видано самовчитель, дітям пояснюю поки що, як слід слухати телевізор, щоб сприймати мову. Хоча слід визнати, що сучасні мультфільми — не найкраще джерело для вивчення мови.


Я з людьми розмовляю польською, і хоча вона в мене запущена (понад 20 років не було практики), співрозмовники ставляться до моїх помилок нейтрально (що радує).


Демографія


Польща (принаймні в Малопольщі, де знаходиться Краків) — досить молода країна. На вулицях я бачу в рази більше молоді, аніж літніх людей (на відміну від Іспанії, де все навпаки). Повно і дітей. В нашому мікрорайоні на кожні два будинки (36 квартир на будинок) зроблено дитячий майданчик. В радіусі 1 км я бачив два приватні дитсадки. Дитячі майданчики зроблені і в скверах і парках, є дитячі куточки в торговельних центрах.


Релігія


Польща — дуже релігійна країна. Щоб ви розуміли, наскільки, простий приклад — на поличці із зошитами для школи стоять зошити з обкладинками, оформленими і підписаними в стилі предметів, для котрих вони призначені (всередині звичайний зошит, просто за обкладинками їх простіше шукати і розрізняти). Так от третину полички займають зошити з релігії.

Опубліковано на mayevski.com
mayevski: (Default)
В Краків ми перший раз приїхали три тижні тому на подивитись. Їхали машиною (SsangYong Korando, я про нього окремо писав). Потім ми повернулися в Київ, але не пройшло і двох тижнів, як я під час сеансу самоаналізу з'ясував, що хочу в дорогу, і ми вирішили виїхати. Цього разу поїхали на двох машинах — на тому ж Корандо дружина і я на літній машині (оскільки планую їздити в Київ і в Ригу у справах). Ночували у Львові в непоганому готелі НТОН з дуже помірними цінами і смачною кухнею (можете вважати це рекламою :).

На кордоні до мене (я стояв в іншій черзі від дружини) придовбався польський прикордонник на тему “ким працюєш, що таку машину маєш”. З огляду на те, що я в Кракові, вважайте, що я на його питання відповів. Ще виникла плутанина при оформленні машин на польській митниці, оскільки у обох автівок номери починаються на АА72 і дівчина-митник заплуталася і оформила фігню. Це була її помилка і вони її самі виправляли протягом 10 хвилин.

Ще провозили через кордон місцевих жительок, котрі поїхали в Польщу за памперсами для онуків. Але це окрема історія :).

Кордон — черги на дві години часу в кожен бік і з дітьми без черги не пускають (минулого року в Білорусі і Латвії пускали). Нічого страшного, але це треба враховувати при плануванні подорожі.

Дороги по Україні самі знаєте, які — до Львова ще нічого, а від Львова до кордону асфальт гарний, але сама дорога на міжнародну ну ніяк не тягне — однорядка із забороненими на більшій частині шляху обгонами і тракторами на дорозі. 200 метрів від кордону починається багаторядна дорога до КПП. А по Польщі — колись там була дорога рівня житомирської траси, котру зараз перебудовують. Тому частина — західноєвропейський автобан на 2-3 ряди, а частина — будівельні роботи, котрі доводиться об'їжджати по селам і містечкам (конкретно -- через Жешув і Тарнув). Тому дорога по Польщі (250 км + 50 км від Львова до кордону) втомлює більше, ніж попередні 550 км від Києва до Львова.

На автобані зробили фантастичні за якістю майданчики для зупинки — з туалетами і доглядачами при туалетах (!), дитячими майданчиками і столиками зі смітниками. Я бачив, як один з них будували — працювало одночасно біля 10 одиниць будівельної техніки. Але заправок на польській частині дороги не багато — на самому автобані здається лише дві заправки з кафе (звісно в містах вони наявні в більших кількостях).

Опубліковано на mayevski.com

November 2014

M T W T F S S
     12
3456789
101112 13141516
171819202122 23
24252627282930

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated 20 Sep 2017 09:26
Powered by Dreamwidth Studios